Отто Георг Тірак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Георг Тірак
нім. Otto Georg Thierack
Народився19 квітня 1889(1889-04-19)[1][2][…]
Вурцен, Amtshauptmannschaft Grimmad, округ Лейпциг[d], Саксонське королівство, Німецький Райх[1][4]
Помер26 жовтня 1946(1946-10-26)[1] (57 років)
Падерборн, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини, Sennelagerd, Schloß Neuhaus/Sanded, Падерборн, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини[4] або Civilian Internment Camp No. 7, Eselheided, Шлос-Гольте-Штукенброк, Німеччина[5]
·інтоксикація[d][5]
Країна Німеччина
Діяльністьсуддя, політик
Alma materМарбурзький університет і Лейпцизький університет
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна[6]
ЧленствоCorps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd
ПосадаСуддя Народного судуd[7], Федеральне міністерство юстиції Німеччиниd і Reich Minister of Justiced
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Почесний хрест (Ройсс)
Почесний хрест (Ройсс)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП

Отто Георг Тірак (нім. Otto Georg Thierack) — німецький державний діяч, групенфюрер СА (1942). Президент Народної судової палати (1936—1942), рейхсміністр юстиції Німеччини (1942—1945).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Тірак вивчав юриспруденцію в Марбургському і Лейпцизькому університетах; в лютому 1914 отримав ступінь доктора права. Добровольцем брав участь у Першій світовій війні, дослужився до лейтенанта, був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня.

У 1918 році демобілізований; практикуючий юрист в Лейпцигу. У 1920 вступив на державну службу асессором. У 1921 призначений громадським обвинувачем земельного суду в Лейпцигу, в 1926 — Вищого земельного суду в Дрездені.

1 серпня 1932 року вступив у НСДАП.

Після приходу до влади нацистів в 1933 році призначений міністром юстиції Саксонії. У 1935 став віце-президентом Імперської судової палати в Лейпцигу і уповноваженим Імперського міністерства юстиції щодо уніфікації земельної юстиції. При створенні посади президента Народної судової палати 1 травня 1936 призначений її президентом.

З серпня 1939 по квітень 1940 року служив в армії, капітан. 24 серпня 1942 призначений імперським міністром юстиції і президентом Академії німецького права.

21 квітня 1943 року санкціонував депортацію польських і єврейських в'язнів з тюрем Імперського міністерства юстиції в концтабори.

Зліва направо: Роланд Фрайслер, Франц Шлегельбергер, Отто Георг Тірак і Курт Ротенбергер (1942).

Зберіг посаду в уряді К. Деніца. У травні 1945 заарештований британськими військами. Мав постати перед американським процесом над нацистськими суддями, проте наклав на себе руки в таборі для переміщених осіб Зеннелагер.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Fred Duswald: Zur Bewertung des Volksgerichtshofs, in: Rolf Kosiek / Olaf Rose (Hgg.): Der Große Wendig, Band 4, Edition Grabert im Hohenrain-Verlag, 3. Aufl., Tübingen 2017, S. 244–254
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання

[ред. | ред. код]